Інвестор для Захарченка

Через п’ять років після втечі екс-міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка суд скасував арешт будинку, в якому він жив, та ще низки нерухомості.

Це була не перша спроба адвоката нідерландського фонду скасувати арешт. Але тільки ця остання виявилась вдалою. А все тому, що знайшовся український бізнесмен, який назвав себе бенефіціаром нідерландської фірми.

Генпрокуратура може спробувати переконати суд знову арештувати будинки та ділянки. Інший суддя може ухвалити інше рішення. Ну або прокурори і справді переконають суд, що це майно Захарченка.

Але практика появи «справжніх» власників підозрілих активів не нова. І дуже успішна.

Схожа ситуація була три роки тому, коли апеляційний суд скасував арешт грошей панамської компанії «Restwood Products Corporation» на рахунку у банку Ліхтенштейну – в еквіваленті 300 млн грн. Їх арештували у справі за фактом легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом суддею Вищого госпсуду Артуром Ємельяновим і його дружиною. За даними слідства, бенефіціарним власником «Restwood Products Corporation» була дружина Ємельянова. Але права на панамський офшор заявив банкір Сергій Дядечко, надавши суду бенефіціарний договір, довіреності та сертифікати іменних акцій.

Так у справі Ємельянова стало на один епізод менше.

Інший більш свіжий приклад – гроші з «Всеукраїнського банку розвитку» сина екс-президента Януковича. 2,6 млрд грн були арештовані у справі про кредитування «Укрзалізниці» банком Януковича-молодшого.

Однак менеджери банку заявили, що це не Януковича, а їхні депозити. Коли ця версія не встояла, з’явився громадянин Яшар Ходжаєв, який нібито позичив гроші працівникам банку. На цій підставі суд скасував арешти, гроші синхронно перерахували в банк Порошенка, а потім зняли готівкою. За збігом обставин Ходжаєв виявився також бенефіціаром «вертолітного майданчика» Януковича і у 2014 викупив офіс фірми  «Танталіт» на Подолі. Жодних підозр у зв’язку з цим йому не повідомляли. Хоча відомо про інші сумнівні угоди від імені Ходжаєва. А саме придбання квартир померлих бабусь. Громадянин Ходжаєв заявив, що на момент підписання договорів щодо цієї нерухомості був за кордоном, а його підписи були підроблені. Щодо грошей з банку Януковича таких заяв не було та й гроші вже невідомо де.

Але повернемося до Віталія Захарченка.

20 земельних ділянок, три будинки, квартира і два машиномісця – офіційно цим майном володіє нідерландський «Фонд Адміністративне бюро LVV».

Інвестором фонду є компанія з Британських Віргінських островів «Найджелт Брос Холдинг ЛТД» (Nygelt Bros Holding LTD). Бенефіціарним власником останньої є громадянин України Кушнарьов Ігор Володимирович. В ухвалі суду зазначається, що бенефіціар надав довідки про доходи і сплату податків, тобто переконав суддю у законності походження майна.

Йдеться про бізнесмена Ігоря Кушнарьова, який називає себе одним із найбільших приватних платників податків в Україні. В нього на сайті можна прочитати, що він і член Міжнародної федерації журналістів і Національної Спілки журналістів України, і «Кращий адвокат України 2013 року», і інвестор, і меценат. Та, можливо, відомі прізвища все-таки проливають більше світла на його історію успіху, аніж офіційна біографія.

«Фонд Адміністративне бюро LVV», бенефіціаром якого начебто є Кушнарьов, також опосередковано володів мармуровим кар’єром «Трибушани». А однойменна торгова належала особисто Віталію Захарченку.

У 2011 році землю в селі Романків купувала саме дружина екс-міністра – Людмила Захарченко. Вона ж отримувала дозволи на зведення будинку по вул. Дубовий гай, 49. Але згодом об’єкт переформили на нідерландську компанію. За версією слідства, це робилося, щоб приховати майно і уникнути конфіскації в майбутньому.

Де-юре Захарченко не власник, а власник якась нідерландська компанія. Однак 19 лютого 2014, менш аніж за тиждень до втечі міністра та його сім’ї, дружина Захарченка стає засновницею ТОВ «Санн да Ліон», яку реєструють в тому ж будинку в селі Романків.

Павутина зв’язків нідерландського фонду і Захарченка свого часу привела журналістів до гіпотези про контроль екс-міністра над телеканалом «112». Канал потім судився і добився спростування. У 2018 році «112» змінив власника, в ефірі почастішали згадки про Віктора Медведчука. А фонд добився скасування арешту нерухомості.

Цікаво, що саме виграний спір про захист ділової репутації став одним із аргументів нідерландської компанії при скасуванні арешту з майна. У 2016 деякий громадянин Олег Топіха уклав мирову угоду, зобов’язавшись прибрати статті, де говорилося про зв’язок Кушнарьова з «колишніми керівниками злочинної влади та їх оточенням» і заплатити 200 тис. грн компенсації. Про Топіху відомо тільки, що цей житель Ніжина щонайменше тричі притягувався до адмінвідповідальності – двічі за водіння у нетверезому стані і раз за хуліганство (нецензурну лайку в стані алкогольного сп’яніння). У реєстрі судових рішень описано, як Топіха з родичем, випивши, повчали робітників на кладовищі, а потім машиною врізалися у стовп і голова сільради відбирала у горе-водія ключі. Складно повірити, що він же раніше міг замовляти статті проти мультимільйонера Кушнарьова з метою шантажу.

А взагалі докази зв’язку з Захарченком мали б шукати не ЗМІ, а слідчі. Однак від прокуратури суд таких не побачив.

До клопотання адвокат додав висновок нотаріуса Амстердама від 14 липня 2016 року і лист Міністерства фінансів Нідерландів від 5 лютого 2016 року, що на підставі даних, отриманих Загальною службою розвідки та безпеки Нідерландів, санкції Євросоюзу до Фонду не застосовуються, оскільки не вбачається будь-якого зв’язку між компанією і Захарченком.

Слідом за маєтком у Романкові з-під арешту вибули квартира в Києві по вул. Драгомирова,12 і два машиномісця, будинок у Донецьку, будинок в селі Доля, а також 20 земельних ділянок в Київській і Донецькій областях.

У 2016 році на квартиру по вул.Драгомирова вже претендувала компанія «Дакс Білдінг ДСС ЛТД». Вона повідомила, що купила  нерухомість у 2012 у м. Вікторія на Сейшельських островах. Продавцем був деякий Ниалл Берач Мооре. Компанія доводила, що фонд придбав майно незаконно, але Дарницький суд у позові відмовив.

Повторна спроба виявилася більш вдалою.

 

Ірина Салій, сайт «Судовий репортер»

 

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Push 2 Check