Грабіжники в законі

Краще пізно, ніж ніколи. Через три роки після обшуку чи, ймовірно, «грабунку» працівниками ГПУ і СБУ господаря будинку таки визнали потерпілим.

Йдеться про один із обшуків за участю тепер уже колишнього слідчого Генпрокуратури Дмитра Суса, якого почали судити за звинуваченням у викраденні речових доказів в іншій справі. І, як бачимо, це був не єдиний випадок.

Генпрокуратура розслідувала справу про умисне вбивство екс-голови правління ПрАТ «Нафтогазвидобування» Олега Семінського. 3 лютого 2012 року близько 19.30 невстановлені озброєні особи в масках викрали чоловіка біля приватного будинку, коли він повертався з роботи. Була версія слідства, що причиною послужив конфлікт за 10% акцій компанії, які у Семінського намагався відібрати інший акціонер, а саме колишній нардеп Микола Рудьковський. Ще одним співвласником був нардеп Нестор Шуфрич.

Через три роки Семінський об’явився живим. В інтерв’ю журналістам він розповідав, що утримувався в жахливих умовах,  його били і вимагали гроші, а потім відпустили в лісі під Києвом. Частку у підприємстві і посаду за роки полону він втратив. Компанію Рудьковський і Шуфрич продали Рінату Ахметову.

У прокуратури була версія про причетність до викрадення Юрія Єриняка, Андрія Мельника і низки осіб, начебто на замовлення Рудьковського, але до офіційних підозр чомусь не дійшло.

Цим особам було пред’явлено підозри, але в інших справах, якими також займався… Дмитро Сус.

Цікаво, що під час розслідування інциденту про вимагання і позбавлення волі вказаними особами деякого Олександра Гудзя слідчий Сус користувався автомобілем потерпілого. Про це він написав у своїй декларації. Пізніше журналісти «Схем» з’ясували, що начальник Суса Володимир Гуцуляк їздив на машині тестя Семінського. Дивна традиція!

Тим не менш, після появи проблем у фігурантів хай і в іншому провадженні Семінського таки відпускають. Це варто зарахувати екс-слідчому Сусу, адже життя людини врятовано.

Якби на цьому можна було поставити крапку.

Однак після звільнення Семінського його справа, схоже, стала використовуватися правоохоронцями для інших геть неблагородних цілей.

У червні 2015 суддя Печерського суду Васильєва (тепер уже покійна) видала слідчому Сусу ухвалу на обшук котеджу в Києві по вул. Курортна,9. Цьому зверненню передувало повідомлення СБУ, що з грудня 2014 по березень 2015 Семінський начебто утримувався саме в цьому будинку.

  

В ухвалі сказано, що дозвіл дається на відшукання та вилучення зразків ДНК, одягу, предметів побуту, зокрема зубних щіток, бритвенних станків, рушників, тощо.

Будинок, де проводився обшук, належав громадянці Ященко Наталії Миколаївній. І треба ж було так статися, що за місяць до обшуку син цієї жінки продав квартиру і переїхав до мами та зберігав там гроші – 62 тис. доларів.

За версією сина Ященко, 13 червня 2015 року близько 18:30 увірвалися раніше невідомі йому озброєні люди в балаклавах у кількості не менше 8 осіб, які розбіглись по кімнатах, перевертаючи усе в будинку та не надаючи при цьому жодних пояснень.

Далі цитуємо судову ухвалу, бо вона прекрасна сама по собі:

Ці особи поводились неетично, негідно, зверхньо, зневажливо, не додержуючись норм моралі і поведінки яка прийнята у цивілізованому суспільстві, неодноразово висловлювали образи на адресу Ященка і його сім’ї, погрожували зброєю з застосуванням психологічного тиску, а також застосовували фізичне насильство у вигляді нанесення ударів в різні частини тіла.

Так, один із озброєних чоловіків кинув його обличчям на підлогу, закрив голову курткою та наступив на неї ногою, у зв’язку з чим він не міг бачити що відбувається у будинку при цьому жодного супротиву та перешкоджання озброєним чоловікам він не чинив.

Лежачи на підлозі, він зрозумів, що у приміщеннях будинку розпочались дії щодо пошуку якогось майна і спочатку він подумав, що в будинок увірвалися грабіжники.

На момент прибуття цих осіб до будинку, в ньому знаходилися значна сума грошових коштів. Частина коштів знаходилась у кімнаті на столі на цокольному поверсі будинку, а частина в коридорі при вході у будинок в тумбочці в коробці.

Через 10-15 хвилин один з невідомих осіб, силоміць підняв його з підлоги і потягнув до цокольної кімнати, в якій знаходився невідомий чоловік у цивільному одязі, в стані алкогольного сп’яніння. Біля нього на журнальному столику, знаходились пачки грошових коштів (гривні та долари США).

Вказана особа цікавилась походженням коштів і отримала від нього пояснення, що вказані кошти отримані від продажу квартири. Ця ж особа застосувала до нього фізичну силу у вигляді ударів долонями рук по обличчю, тулубу, ногах, психологічний тиск та погрози, з метою виявлення додаткових грошових коштів.

В подальшому до кімнати ввійшли ще декілька осіб у цивільному одязі, один з яких, як з’ясувалось пізніше був слідчий Генеральної прокуратури Дмитро Сус, котрий показав йому ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11.06.2015 та повідомив, що проводиться обшук.

У той час, коли він вивчав ухвалу, згаданий раніше чоловік з ознаками сп’яніння почав складати грошові кошти в пакет, зазначивши, що вилучає вказані кошти. 

Потім його вивели до іншої кімнати, де він побачив декілька чорних поліетиленових пакетів з вилученими під час обшуку речами, при цьому було вилучено (фактично викрадено) і грошові кошти, які ніде не були записані.

У зазначеній кімнаті також знаходився вхід до санвузла. Після чого особа, яка перебувала в санвузлі, запитала Суса, що вилучати, на що Сус наказав вилучати все.

Після чого Сус підготував бирки для опечатування пакетів з вилученим майно та запропонував їх підписати, на що Ященко відмовився, зазначивши, що він не бачив, що саме вони поклали до пакетів і де вони це знайшли. Сус почав йому погрожувати поміщенням до СІЗО.

На прохання Ященка включити до протоколу вилучені грошові кошти, йому було відмовлено, в тому числі відмовлено запросити до будинку власника, адвоката або свідків.

Ященко відмовився підписувати протокол обшуку. Жодних документів про вилучення грошей і речей господарям не залишили.

Після виходу правоохоронців з будинку господарі недорахувалися 62 тис. доларів, 100 тис. грн, 800 євро, також зникла трудова книжка Ященка та інші речі (шкіряні автомобільні перчатки коричневого кольору, енциклопедія про стару зброю тощо). На місце викликали патруль міліції Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, якому подали письмову заяву про крадіжку грошей та проведення незаконного обшуку.

Поліція встановила, що штурмом будинку керував полковник Служби безпеки України Марчук О.М., а слідчі дії проводив старший слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури Дмитро Сус.

Громадянин Ященко стверджує, що ані він, ані члени його сім’ї Семінського не знають, не є учасниками згаданого кримінального провадження.

У подальшому епізод з грабунком котеджу на вулиці Курортній перекочував до НАБУ і тільки 22 травня 2018 року, тобто через три роки після інциденту, Ященка визнали потерпілим.

А вже 25 травня антикорупційна прокуратура скерувала справу Дмитра Суса до суду. В липні 2018 в суді зачитали обвинувальний акт. Але про пограбування громадянина Ященка там ані слова. Наразі Суса звинувачують тільки у присвоєнні речових доказів з обшуків в ресторані «Царь» та готелі «Дружба». Там начебто працювали нелегальні гральні заклади. Після обшуків речові докази (ігрові автомати, меблі і гроші) зникли, а, за версією детективів, були присвоєні. Зокрема, відеореєстратор з казино слідчий Сус нібито прилаштував у своєму кабінеті, щоб фіксувати зустрічі з відвідувачами. Пізніше ці записи потрапили в руки НАБУ і були використані проти самого слідчого.

Розгляд більшості «набушних» справ сьогодні сприймається як репетиція, оскільки їх мають передати у знаменитий Антикорупційний суд. Тому справа Суса може згодом прирости новими епізодами.

Однак чому ми постійно говоримо тільки про одну людину?! А тому, що інших підозрюваних офіційно нема.

Приміром, колишній керівник Департаменту з розслідування особливо важливих справ ГПУ у сфері економіки Володимир Гуцуляк. Це в минулому безпосередній начальник Дмитра Суса.

3 серпня 2015 року сестра пана Гуцуляка Галина Єдинак, купила ділянку в селі Дмитрівка Київської області і через два роки продала. Жінка відома як невролог Центральної міської клінічної лікарні м.Івано-Франківськ. Купівля землі відбулася менш аніж через два місяці після обшуку в котеджі на вулиці Курортній.

Ця обставина привернула увагу НАБУ. У листопаді 2017 детектив подавав клопотання про доступ до документів Держгеокадастру щодо вказаної земельної ділянки. Слідчі дії проводилися у провадженні №42016000000001154 від 27.04.2016 року за ч. 3 ст. 368 – одержання хабара в особливо великому розмірі і ч.2 ст. 368-2 КК – незаконне збагачення.

Але, що важливо, на розгляд клопотання детектив не з’явився. Суд вирішив, що це свідчить про незацікавленість НАБУ і у доступі відмовив.

Нагадаємо, що влітку і восени 2016 між Департаментом Гуцуляка і НАБУ вирували справжні пристрасті.

У серпні 2016 працівники ГПУ на чолі з Сусом виявили конспіративну квартиру НАБУ, звідки начебто велося стеження за їх Департаментом. Двох працівників бюро захопили. Ледь не дійшло до штурму . У вересні 2016 трьох співробітників Департаменту, серед яких Сус, було відсторонено.

У жовтні 2016 НАБУ зареєструвало нове кримінальне провадження №52016000000000394 за фактом зловживання працівниками ГПУ службовим становищем. У рамках цього провадження в кімнаті гуртожитку, де проживав Сус, провели обшук і вилучили мобільний телефон і документи на авто. Підозру Сусу повідомили тільки в липні 2017.

А Володимир Гуцуляк 27 грудня 2018 був призначений заступником начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань. Посада його передбачає нагляд за додержанням законів оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях.

Така кадрова ротація не дивує, адже заступницею голови ДБР є Ольга Варченко, в минулому начальниця управління Департаменту Гуцуляка.

У березні 2018 року Дмитро Сус давав показання у справі члена Вищої ради правосуддя Павла Гречківського. Тоді він заявив, що в ГПУ були замовні справи, за які співробітники отримували доплати в сумі 20-50 тис. доларів. «Мали поділити на Гуцуляка, на мене… на Варченко і на прокурорів», – розповідав Сус про незаконні бонуси.

Після цього на свідка Суса відкривають справу за надання неправдивих показань. А Гуцуляк приєднується до Варченко у новозапущене Держбюро розслідувань. Багатообіцяючий початок роботи органу, який буде розслідувати справи, де фігурують правоохоронці, судді і найвищі службові особи держави.

А що ж Олег Семінський? Якщо ви ще не забули, то саме справа про його викрадення стала приводом для обшуку будинку, звідки зникли 62 тис. доларів. Як розповідав раніше сам потерпілий, практично одразу після звільнення інтерес ГПУ до справи вщух.

У травні 2018 суд задовольнив скаргу адвоката Семінського на бездіяльність слідчого і зобов’язав надати матеріали справи для ознайомлення.

Трохи раніше, у березні того ж року, суд віддав  Єриняку на відповідальне зберігання арештоване майно. Вище згадувалося, що слідчий Сус вважав його причетним до викрадення Семінського, але підозру не пред’явив. Однак сьогодні Єриняк та ще низка осіб є обвинуваченими у справі про розбій, бандитизм, вимагання і позбавлення волі іншої особи, не Семінського. Так-от, у березні 2018 колегія суддів на чолі з Сергієм Агафоновим повернула Єриняку цікаві документи: «Соглашение» від 17.10.2012 про передачу дивідендів ЧАО «Нефтегаздобыча», «Соглашение-1» від 17.10.2012, про повернення боргів ЧАО «Нефтегаздобыча» на 1 арк.; проспект «Распределение дивидендов по итогам 2013 года и 2014 года ЧАО «Нефтегаздобыча».

За даними моїх джерел, такого роду «соглашения» з Єриняком підписував колишній співввласник «Нафтогазвидобування» Микола Рудьковський, обіцяючи частку компанії за вирішення проблем із Семінським. Рудьковський причетність до викрадення заперечував, але у 2014 виїхав з України.

В ухвалі суду від червня 2016 читаємо, що у справі «об’єктивно підозрюються» три особи (один із трьох Рудьковський), але «вирішити питання повідомлення їм про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень не є можливим, оскільки за даними досудового розслідування зазначені особи перебувають за межами території України, з метою уникнення кримінальної відповідальності».

Однак у 2018 замгенпрокурора Єнін, реагуючи на чутки про затримання екс-нардепа в Дубаї, заявив: «Українські правоохоронні органи не шукають Рудьковського». Вдруге про затримання Рудьковського в Москві повідомили в жовтні минулого року. Сталося це нібито за те, що він пожбурив шматок бруківки в будівлю російського посольства в Києві під час пікету.

Як «об’єктивні підозри» Генпрокуратури змінились байдужістю пояснити складно. Хіба припустити, що інтерес до справи кимось регулювався, адже розповідав звільнений з ГПУ Сус щось про доплати…

Мусимо констатувати, що гучні викриття, які б закінчувалися такими ж гучними і справедливими вироками, – це поки не про українські реалії.

Бо наша дійсність – це нерідко жадібні і нечистоплотні правоохоронці, готові злити справу навіть за шмат гнилої ковбаси.

Доходить до комічного. Це про колишнього слідчого Департаменту Гуцуляка і Суса – Олексія Алфімова. Приїхавши на слідчі дії  у справі про 4,5 млн грн хабара він нібито спокусився талонами на пальне вартістю 6 тис. грн. Слідчий втратив посаду і тепер його також судять.

Напрошується думка, що в окремо взятому Департаменті ГПУ це була звична практика.

Зрештою, процитуємо самого Дмитра Суса, якого записав ним же встановлений відеореєстратор:

«Ми пішли з шефом (Гуцуляком – авт.) в Лувр. Я кажу: шеф, я так хочу! Ходимо. Золото, кубки, мумії, саркофаги. Знаєте, шеф, я вам хочу сказати, єслі би так вийшло, що наш Департамент був би в прокуратурі Французької республіки, повірте, що Лувр ми би обшукали. Це було би в пріоритеті. І ми би винесли звідси все!»

 

 

Ірина Салій, сайт «Судовий репортер»

 

 

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Push 2 Check